Підшипники – це широко застосовувані в автомобілях вузли, без яких окремі компоненти і цілі системи не могли б функціонувати. Конструктори використовують їх, наприклад, у коробці передач, маточинах коліс, приводі осей, у двигуні. Де ще застосовуються підшипники і як розпізнати їх несправність, котра може призвести до серйозних наслідків?

Існує кілька типів підшипників, серед яких – підшипники кочення (наприклад, кулькові або роликові підшипники). Вони мають один або два ряди тіл кочення. Зі свого боку, підшипники кочення розподіляються на радіальні й упорні. Не менш поширені конічні підшипники, що зустрічаються в декількох варіантах. Рідше використовуються голчасті або радіальні роликові підшипники.

Застосовувані у двигуні підшипники розраховані на весь термін служби автомобіля. Зазвичай, незалежно від типу підшипників, ознаки їх несправності проявляються вже на ранньому етапі. Саме тому дуже важливо навчитися її швидко ідентифікувати.

Одним із типових місць установки підшипників є нерозбірні маточинні вузли коліс, що складаються з підшипника, маточини і датчика ABS. Тут використовуються кулькопідшипники, в яких виробник забезпечує попередній натяг. Ще одне місце установки – це двигун: на підшипники спирається його колінчастий вал. Підшипники ковзання також використовуються в газорозподільному механізмі.

Винятком можуть бути, наприклад, клапанні механізми BMW, оснащені роликовими штовхачами, в яких використовуються голчасті, а іноді – кулькопідшипники. Ці підшипники не підлягають заміні як окремі запчастини (ситуація аналогічна до маточинного вузла). Підшипники також установлюються в шатунах. Їх тип залежить від типу двигуна: в традиційних чотиритактних двигунах зазвичай установлюються підшипники ковзання.

«Велику кількість підшипників можна також знайти в коробці передач і в приводі осей автомобіля. Підшипник, що «гуде», в коробці передач – явище, що часто трапляється у вантажних автомобілях, які експлуатуються тривалий час. Цей шум зростає зі збільшенням частоти обертання і може бути чутним не на кожній передачі, а тільки в певному режимі. Поширений також витискний підшипник зчеплення, що є комбінацією радіального і упорного підшипників. У минулому привід роз’єднання двигуна і коробки передач здійснювався за допомогою троса і так званої вилки вимкнення зчеплення. На зміну тросу прийшла гідравлічна система з витискним підшипником.

У новітніх автомобілях дедалі частіше використовується центральний витискний підшипник, тобто гідравлічний робочий циліндр, убудований в упорний підшипник. Ознакою його несправності буде шумна робота, а в деяких випадках – труднощі з перемиканням передач. Неправильна діагностика посилить цю проблему і може призвести до передчасного зношування інших компонентів», – пояснює Томаш Охман із компанії SKF.

Підшипники (раніше – кочення, тепер – ковзання) також знаходять застосування в конструкції ведучого моста – у вузлах, що забезпечують передачу крутного моменту. Підшипники ведучої шестерні та диференціала – конічні, рідше зустрічаються голчасті. Не менш важлива сфера – це підвіска (наприклад, амортизаторні стійки) і система кермового управління, в якій налічується більше десятка різних підшипників.

Не можна не згадати і кулькопідшипники генератора. Несправність підшипника (з боку шківа) може стати наслідком надмірних навантажень, які впливають на генератор, неправильної установки клинового паса або механічних пошкоджень.

«Найпростіше діагностувати несправність підшипника, до якого в нас відносно легкий доступ, – коліс, підвіски, генератора. Набагато більше проблем із підшипниками всередині двигуна або агрегатів трансмісії. Стиль водіння і технічний стан автомобіля в широкому розумінні служать вирішальними факторами, які можуть викликати передчасний знос підшипників незалежно від їх типу.

Якщо підшипник підлягає заміні через природний знос або пошкодження, дають про себе знати дві основні ознаки – його люфт або шумна робота. Правильна діагностика вкрай важлива насамперед для того, щоб виключити вихід з ладу інших, сполучених вузлів, що природним чином відображається на витратах часу і праці», – резюмує Томаш Охман.