Перше, що ми вже знаємо з самої назви цієї статті — гальмівну рідину в автомобілі треба міняти. Як показує практика, все ще є автомобілісти, які пам’ятають ті часи, коли застосовувалася «гальмовуха» типу БСК на мінеральній основі, яка була практично вічною. Однак у міру вдосконалення гальм вимоги до робочої рідини настільки зросли, що тепер використовуються спеціальні рідини, продовженням переваг яких є основний недолік — схильність до швидкого старіння. І нехтувати цим фактом не можна — що буде якщо не міняти гальмівну рідину, ви дізнаєтеся з цієї статті.

Гальмівна рідина є не менш важливим компонентом системи гальм, ніж диски й колодки, підсилювач гальм або супорти. Саме вона пов’язує всі ці компоненти в єдину систему. Тому від її стану критично залежить здатність зупинити транспортний засіб. І що особливо важливо — некондиційний стан гальмівної рідини може не проявлятися до тих пір, поки не настане дійсно відповідальний момент, наприклад — необхідність загальмувати на крутому спуску.

Як це працює? 

По суті, гідравліка виконує ту ж роботу, що й тросики у велосипедах — вона передає фізичне зусилля від педалі гальма на гальмівні колодки. З головного циліндра по контурах гідравлічної системи тиск передається до робочих циліндрів супортів — рідина тисне на поршні, що притискають колодки до дисків. У цьому світлі, головна властивість рідини — її нестисливість, а також здатність передавати тиск однаково у всіх напрямках, завдяки чому на правих і лівих колесах створюється однакове притискне зусилля.

Крім того, виконуються дві супутні функції. По-перше, змащуються деталі гальм, що труться, — ті ж робочі циліндри супортів і механізми підсилювача гальм. А по-друге, відводиться надлишкове тепло від супортів, яке виділяється під час гальмування через тертя колодок і дисків. І кількість цього тепла немаленька — адже в нього перетворюється кінетична енергія інерції автомобіля, що рухається. А за екстреної зупинки, коли на гальмування двигуном (або уповільнення за допомогою механізму рекуперації енергії в електромобілях) просто немає часу — практично вся енергія руху автомобіля. Гальмівна рідина через механізми супортів забирає частину тепла, що виділяється під час тертя дисків і колодок. Додатково вона нагрівається і внаслідок підвищення тиску, в результаті її температура в патрубках біля коліс може досягати трьохсот градусів.

 

Що буде якщо не міняти гальмівну рідину?

Оскільки основною робочою властивістю гідравлічної рідини є нестисливість, головною загрозою для її нормального стану є вода. Використовувані як основа сучасних гальмовух речовини є гігроскопічними — здатними вбирати вологу з атмосферного повітря, контакт з яким відбувається у бачку. 

Хоча сама гальмовуха розрахована на сильне нагрівання завдяки своїй високій температурі кипіння, присутня в системі вода закипає вже при ста градусах. Тобто — перетворюється в пар, а пар — це газ, а газ — легко стискається в рази відносно первинного об’єму. Якщо води в системі небагато, окремі бульбашки пару в цілому знижують здатність рідини передавати зусилля — збільшуючись в об’ємі, вона втрачає властивість нестисливості, педаль гальма стає «м’якою» й ефективність гальмування знижується. Зміна характеристик гальмівної рідини також істотно впливає на роботу електронних систем безпеки, таких як ABS та ESP, оскільки при управлінні ними комп’ютер використовує в розрахунках нормальні значення.

А ось найнебезпечнішим явищем є «парова пробка» — ділянка гідравлічного трубопроводу, повністю заповнена паром. У цьому випадку зусилля на колесо взагалі не передається. Навіть якщо проблема виникла на одному колесі, під час екстреного гальмування автомобіль «понесе», і наслідки можуть бути дуже сумними. 

Як швидко в гальмівній рідині накопичується волога?

Тільки за перший рік експлуатації гальмівної рідини вміст води в ній може зрости до 2% вологи від загального об’єму, за два роки використання — до 3,5%, а після трьох років — до 5%. Вже при досягненні тривідсоткового вмісту води температура кипіння знижується з 205–260°С і більше (залежно від типу) до 165°С. У регіонах з вологим кліматом, до яких відноситься й Україна, насичення водою до критичної межі може відбутися рік-півтора. У нас середньорічна вологість становить близько 75%, влітку — близько 65%, взимку — 80–90%. При цьому більш посушливі степові райони не є такими ж густонаселеними, як центральна й північна частина країни, де переважає вологий клімат, тому більшість автомобілістів знаходяться в зоні ризику, коли значний ступінь зносу гальмівної рідини може призвести до відмови гальм.

Вторинний ризик полягає в тому, що високий вміст води викликає корозію в гальмівній системі, внаслідок чого вона може вийти з ладу.

Які бувають гальмівні рідини?

У колишні часи застосовувалися негігроскопічні мінеральні гальмівні рідини типу БСК — суміш касторової олії та бутилового спирту. Однак низька температура кипіння не дозволяє заливати їх в сучасні автомобілі з дисковими гальмами — настільки посилилися вимоги до якості гальмівної рідини. Наприклад, використання систем курсової стійкості ESP® вимагає дуже стабільних характеристик рідини, оскільки управління траєкторією автомобіля здійснюється шляхом точно дозованого пригальмовування певних коліс, причому в точно розрахованому інтервалі часу.

Проблема в тому, що на точність і оперативність відпрацювання системами активної безпеки своїх встановлених програм може вплинути навіть незначна зміна в’язкості або утворення в рідині парових бульбашок. Можливо, саме поганим станом гальмовухи спричинені випадки, коли водії скаржаться на те, що «ESP не допомагає керувати автомобілем, а навпаки — заважає і робить його поведінку на дорозі погано передбачуваним».

Щоб всі складні системи, пов’язані з гальмами, працювали адекватно, в наш час застосовуються гальмівні рідини на основі полігліколів або їх ефірів, що відрізняються високою температурою кипіння, хорошими в’язкісними та змащувальними властивостями.

Класифікуються гальмівні рідини за трьома основними параметрами: за температурою кипіння «сухої» (нової, яка ще не наситилася вологою) та «вологої» (з критичним порогом змісту води на рівні 3,5%), а також в’язкості. Більшістю автовиробників використовується система класифікації DOT (від Department of Transportation — Міністерство транспорту США). Відповідно до неї існує поділ на кілька типів:

  • DOT 3 — для автомобілів не особливо швидкісних й оснащених барабанними гальмами (досі зустрічаються на бюджетних моделях Groupe PSA, Toyota, Suzuki); 
  • DOT 4 — найпоширеніший — підходить для сучасних моделей з дисковими гальмами на обох осях, в тому числі оснащених ABS першого покоління без ESP®. Цей тип має два підкласи за рівнем в’язкості: Class 4 і Class 6 — низьков’язкісні рідини для авто з ESP®, що слід обов’язково враховувати під час вибору. Річ у тім, що в листопаді 2014 року ESP® стала обов’язковою для продаваних в ЄС авто, і якщо ваш автомобіль, випущений для європейського ринку, молодший — використовуйте низьков’язкісні рідину DOT4HP/Class 6. 
  • DOT 5.1 — розроблявся для спортивних або важких режимів експлуатації з інтенсивними розгонами й різкими гальмуваннями. Підходить для малотоннажних вантажівок з гідравлічними гальмами, фургонів, причепів. Рідини цього типу відрізняються вищою точкою кипіння, проте їхня в’язкість не є достатньою для використання в системах з ABS/ESP®.

Всі перераховані вище гальмівні рідини виготовляються на основі гліколевих/полігліколевих з’єднань з ефірами борної кислоти та різними присадками. 

Окремо згадаємо DOT 5.0 — продукт на силіконовій основі. При деяких перевагах в порівнянні з іншими типами, теж не може застосовуватися на автомобілях з ABS/ESP®. Також не можна використовувати в регіонах з холодним кліматом — через особливості взаємодії силіконової оливи з водою. 

Як дізнатися, що гальмівна рідина потребує заміни?

У середовищі автолюбителів побутує «правило п’яти сантиметрів» — вважається, що якщо хід педалі гальма до максимального гальмування (блокування коліс або спрацьовування ABS) не перевищує п’яти сантиметрів — все в порядку. Якщо ж педаль провалюється на велику глибину або пружинить, це свідчить про попадання в систему повітря (якщо це спостерігається після інтенсивного гальмування — про виникнення парової пробки). Однак такий підхід багато в чому є суб’єктивним — гальмівна система різних автомобілів налаштована неоднаково, при цьому треба ще враховувати вільний хід педалі (призначення якого — виключити ненавмисне гальмування під час випадкового зачіпання педалі гальма).

Головне, як ми вже дізналися, — це те, як буде працювати рідина саме в критичній ситуації, після кількох інтенсивних гальмувань, наприклад, в разі екстреного гальмування під час руху по трасі в режимі розгін-уповільнення, або в кінці довгого спуску. Замість «промацування» педалі гальма краще в ході чергового ТО (або негайно — у разі підозрілих симптомів з боку гальм) провести тестування рідини. Тут слід пам’ятати, що найімовірнішим способом визначити стан рідини є вимірювання температури її кипіння. 

На СТО часто використовуються тестери, що працюють за принципом вимірювання струмопровідності рідини, яка зростає в міру збільшення частки води. Однак використовувані виробниками гальмівних рідин присадки можуть сильно спотворювати результати такого тесту — наприклад, антикорозійний компонент борна кислота підвищує струмопровідність настільки, що прилад забракує пробу навіть зі щойно розкритої каністри.

На щастя, сьогодні існують експрес-тестери, що працюють саме за принципом кип’ятіння. Якщо результат не вкладається в нормативи, слід рідину замінити, не забувши після цього прокачати гідравлічний контур гальмівної системи*.

Характеристики рідин

Тип

«Суха» температура кипіння, °С

«Мокра» температура кипіння, °С

Ліміт в’язкості, мм2/с

Основа

LHM

249

249

1200

Мінеральна олива

DOT 2

190

140

Касторова олія, спирт

DOT 3

205

140

1500

Гліколь, ефіри

DOT 4

230

155

1800

Гліколь, борна кислота

DOT 5

260

180

900

Силікон

DOT 5.1

260

180

900

Гліколь, борна кислота

Також приводом до беззастережної заміни гальмівної рідини є її помутніння або наявність осаду. З огляду на велику кількість на наших дорогах недавно ввезених європейських і американських автомобілів з пробігом, щодо яких невідомо, чи проводив колишній господар всі ТО вчасно, варто також рекомендувати їх власникам у будь-якому випадку міняти гальмівну рідину.

З якою періодичністю міняти гальмівну рідину? 

Природно, не слід нехтувати рекомендованими інтервалами, після закінчення яких необхідна заміна гальмівної рідини. Складають вони 30–40 тисяч кілометрів по пробігу, або по часу: не рідше ніж раз на рік для DOT3, раз у 2 роки для DOT4 та 5.1. Тут може виникнути деяке здивування — але їздять же люди й по п’ять років — і нічого! Так, їздять — до першого екстреного гальмування. Тому що навіть в країнах ЄС, згідно з результатами проведеного Європейською комісією дослідження, в середньому у 80% власних автомобілів рідина потребує заміни. Мабуть, європейцям рекомендована частота заміни гальмівної рідини теж здається надмірною. А даремно — відмова гальм дуже часто фігурує в описі причин серйозних ДТП.

Чи можна доливати гальмівну рідину або змішувати рідини від різних виробників? 

Гальмівна рідина, це не омивач скла і навіть не антифриз — доливати її не можна. Вірніше, долити ту ж саму теоретично можна, тільки ніякого «оновлення» не відбудеться — кількість води в системі якою була, такою й залишиться. Тому ефективності гальмування це не додасть. Якщо раптом буде потрібно відновити об’єм рідини до нормального, зважаючи на неможливість відразу замінити її, пам’ятайте принаймні, що ні за яких обставин не допускається змішування гальмівних рідин з різною основою (наприклад, мінеральної та силіконової). Втім, і змішування рідин на однаковій основі від різних виробників може мати непередбачувані наслідки через можливу реакцію несумісних присадок.

*Залежно від оснащеності автомобіля системами активної безпеки змінюється гальмівна рідина одним з двох способів. Якщо в машині немає ESP® або ASR — застосовується стандартне прокачування. Якщо ж автомобіль оснащений системою ESP® або ASR, для прокачування слід використовувати спеціальний інструмент — без нього частина старої рідини залишиться в гальмівній системі й зіпсує нову.