Олива в повітряному фільтрі автомобіля: що робити та хто винен?

Так само як і оливозаливна горловина або розширювальний бачок гальмівної рідини, корпус повітряного фільтра в підкапотному просторі більшості автомобілів розташовується на видному місці та є легкодоступним. Зроблено це не просто так, а саме для того, щоб автовласник міг заглянути в корпус і оцінити стан фільтра. Однак хто це робить сьогодні? Сучасний масовий автолюбитель не привчений перевіряти ні рівень оливи, ні тим більше стан повітряного фільтра. І дарма — виявлення перших жирних плям на його фільтрувальному елементі допомогло б запобігти більш серйозним проблемам.

Шлях потрапляння оливи до повітряного фільтра

Шлях потрапляння оливи до повітряного фільтра тільки один. І це, звичайно, не шлях по впускному колектору проти руху повітря — навіть якщо впускні клапани пропускають продукти згоряння (чого у справному ДВЗ не повинно бути), до фільтра вони не дійдуть, і знову будуть втягнуті циліндрами на такті впуску. Єдиний реальний шлях, яким потрапляє олива до повітряного фільтра автомобіля — через систему вентиляції картерних газів. Її призначення — скидання надлишкового тиску з картера двигуна шляхом відведення картерних газів.

Як видно на схемі нижче — система замкнена, ось чому кидає оливу до повітряного фільтра. Картерні гази, що прориваються через поршневі кільця, складаються з продуктів згоряння, парів палива та води, а також випаровувань мастильного матеріалу. Задля уникнення їх потрапляння в навколишнє середовище, вони примусово всмоктуються у впускний колектор, проходячи через оливовіддільник. У його конструкцію ми заглиблюватися не будемо, але вона є такою, що дозволяє відокремити від потоку газів великі краплі оливи, які по трубці стікають назад в піддон картера.

Крім патрубка, що з’єднує оливовіддільник зі спусковим колектором, є ще один — він веде до корпусу оливного фільтра, в ту його частину, яка знаходиться за фільтрувальним елементом, тобто вже всередині замкнутої системи, де має знаходитися тільки очищене від атмосферного пилу повітря. Ось саме цією трубкою й може потрапляти олива на фільтр повітря. Звичайно, олива у патрубку повітряного фільтра — це ненормальна ситуація. Якщо таке відбувається — значить наявна несправність, оскільки в нормі основний обсяг оливи, що потрапляє до системи вентиляції, має стікати назад в картер, а основний потік газів, що містять пари оливи, — направлятися по малому колу вентиляції до впускного колектора. Велике ж коло вентиляції призначається для скидання надлишкового тиску, за якого для втягування всіх газів з оливовіддільника розрядження у впускному колекторі вже не вистачає.

Причини потрапляння оливи до повітряного фільтра

Тепер, коли нам відомий шлях, яким олива потрапляє на фільтр повітря, розберемося з причинами — ось їх якраз може бути кілька, а саме:

• сильний знос деталей циліндропоршневої групи, в першу чергу поршневих кілець;
• засмічення різними відкладеннями оливовіддільника або каналів для стоку оливи в картер;
• забрудненість самого оливного фільтра;
• несправність або відкладення у дросельному вузлі, котрим також виконується регулювання вентиляції картера (на автомобілях з турбонагнітачами).

Розглянемо всі вищезазначені причини докладніше. Так, в разі зносу поршневих кілець гази, що прориваються з циліндрів, створюють постійно підвищений тиск в картері двигуна. Відповідно, через патрубок великого кола вентиляції гази задуваються в корпус фільтра. Природно, оливовіддільник перестає справлятися, і дрібні краплі оливи летять на фільтр повітря. На стабільно підвищений тиск в картері можуть вказувати патьоки оливи на стиках патрубків подачі повітря або в області сальників колінвала.

Якщо з циліндропоршневою групою все в порядку, це не гарантує повний захист повітряного фільтра від забруднення оливою. У разі забруднення оливовіддільника порушується потік газів в ньому. Оскільки зазвичай використовується відцентровий принцип відділення крапель рідини від потоку газів, сепарація оливи погіршується. Або може більше забруднитися основний шлях оливи — через патрубок до впускного колектора, і тоді основний потік газів піде через корпус фільтра. Також причина може бути в забрудненні каналів стоку оливи з головки блоку, внаслідок чого картерні гази перенасичуються суспензією крапель оливи, збитою елементами газорозподілу, що працюють в «оливній ванні». Якщо ж сам фільтр повітря вже втратив значну частину своєї пропускної спроможності — це також може стати причиною його подальшого забруднення — тепер ще й оливою. Якщо ви подивитеся ще раз на схему, то зрозумієте, що двигун, якому не вистачає повітря, буде створювати підвищену тягу у впускному колекторі. А значить — активніше ганяти гази обома колами вентиляції картера. І знову-таки — оливовіддільник не впорається, і олива піде, в тому числі й через корпус фільтра повітря.

Зі сказаного можна зробити невтішний висновок — якою б не була причина забруднення повітряного фільтра оливою, явище має ознаки «порочного кола». Простіше кажучи, олива на повітряному фільтрі знижує його пропускну здатність, і через це зростає тяга у впускному колекторі, гази з картера активніше всмоктуються через корпус фільтра, і в результаті останній ще сильніше забруднюється оливою. Очевидно, що довго це неподобство тривати не може. 

На двигунах з турбонагнітачами потік картерних газів зазвичай регулюється примусово — за допомогою заслінки, керованої золотником. Останній якраз і схильний до забруднень, через які його заклинює.

 

 

Ознаки та наслідки забруднення повітряного фільтра оливою

Ознаки забруднення оливою фільтра повітря в цілому ті ж самі, що й забитого фільтра взагалі. А саме: утруднений запуск двигуна, нестабільність оборотів на холостому ходу, провали при натисканні на педаль акселератора — як під час руху, так і на місці в нейтральному положенні селектора трансмісії. А також падіння прийомистості та ривки під час прискорення. Всі ці явища сильніше проявляються за теплої погоди — чим вище температура повітря, тим він більш розріджений і тим менше кисню, необхідного для повноцінного згоряння палива, міститься в тому ж об’ємі атмосферного повітря. Зі специфічних ознак відзначимо підвищення витрати оливи й вже згадані патьоки на сальниках двигуна та стиках повітряних патрубків, під кришкою оливозаливної горловини, в місцях прилягання клапанної кришки. Також варто звернути увагу на синій дим з глушника або пульсуючу цівку диму з сапуна двигуна (в нормі там диму практично немає, його не видно або він дуже слабкий і виходить рівномірно).

Основні наслідки цієї проблеми в тому, що оливою, яку потік газів картерів жене через систему вентиляції двигуна, забруднюються інжектори (на старих авто — карбюратор) і свічки запалювання.

Як запобігти заоливленню повітряного фільтра

Перш за все, необхідно своєчасно міняти фільтр повітря. А своєчасно — означає не тільки не пізніше настання міжсервісного інтервалу згідно з інструкцією з техобслуговування, але, можливо, й раніше. Терміни заміни фільтра наводяться для якихось «середніх» умов запиленості повітря, які в реальних умовах міської експлуатації автомобіля можуть бути в рази гірше. В умовах міст нашої країни зовсім не зайвим буде відняти від рекомендованого терміну заміни фільтра повітря 30–40%. Благо, його заміна проста донезмоги, і її не складно проводити окремо від інших процедур техобслуговування — відкрили кришку корпусу, витягли старий фільтрувальний елемент, вставили новий, закрили кришку — готово! Також рекомендується кожні 5 тис. км пробігу оглядати фільтр на предмет наявності слідів оливи.

Природно, найнеприємніша проблема, симптомом якої може бути повітряний фільтр в оливі — падіння компресії циліндрів (знос або залягання поршневих кілець). І оскільки тут вже світять куди серйозніші проблеми, важливо не доводити мотор до такого стану. На двигунах з солідним пробігом треба періодично перевіряти компресію — значні розбіжності її показників по циліндрах є ознакою наявності проблем в одному з них, і найчастіше — саме з кільцями. Також на старому моторі не зайвим буде профілактично почистити систему вентиляції картерних газів при проходженні чергового ТО, а на турбованих моторах — перевірити дросельний механізм.