Захист ЛКП авто влітку – на кожен колір і гаманець

Літні вороги кузова автомобіля

У літню пору року з’являються або активізуються ті вороги лакофарбового покриття кузова автомобіля, які в холодну пору відсутні або рідше проявляються. Основні літні вороги лакофарбового покриття:

• Деревна смола
• Комахи
• Птахи
• Ультрафіолет
• Град
• Бітум і камінчики

Кожен ворог шкодить по-своєму. Проте в перших трьох є спільна зброя проти ЛКП автомобіля – кислота. Як у смолі дерев, так і в пташиному посліді, а також і в черевцях комах – містяться кислоти, здатні в разі тривалого впливу хімічно пошкоджувати автомобільний лак. Крім того, якщо смола, комашки або послід присохли – під час їх необережного видалення можливе і фізичне пошкодження верхнього шару. Накопичуючись, такі пошкодження згодом потребуватимуть робіт із відновлення привабливого вигляду авто.

Максимальний рівень ультрафіолету від високого літнього сонця прискорює вицвітання кузова. Град, у нашому кліматі характерний для теплої пори року, може залишити вм’ятини на даху та капоті. А бітум і камінчики влітку більш небезпечні, оскільки розпечений асфальт розм’якшується, і частинки дорожнього покриття легше вириваються колесами автомобілів. Крім того, влітку вищі швидкості і щільніший трафік на автомагістралях, тому ризик потрапляння в передню частину авто частинок бітуму і камінчиків, що залишають відколи й подряпини, підвищується.

 

 

 

 

Нюанси миття авто в літній період

У світлі сказаного очевидно, що захист ЛКП автомобіля – справа непроста, і одним миттям тут не обійтися. Навіть якщо це миття професійне – а тільки таке й допускається. Особливо якщо ви ще збираєтеся перепродати автомобіль, адже зовнішній вигляд не менш важливий, ніж технічний стан.

У митті є один нюанс. На автомийці зазвичай зацікавлені якнайшвидше обслужити і відпустити авто. Але якщо під високим тиском просто зривати присохлі забруднення – їх можна збити разом із поверхневим шаром лаку. Такі пошкодження самі по собі малопомітні, але з часом вони накопичуються.

На професійних мийках витримують піну одну-дві хвилини – вважається, що вона концентрована, і цього досить. На мийках самообслуговування піна зазвичай не настільки активна – там рекомендується потримати її довше, три-п’ять хвилин. Але в усякому разі, якщо забруднення добре присохло, цього може виявитися недостатньо. Тому все-таки слід самостійно оглядати автомобіль після тривалих стоянок на предмет деревної смоли і посліду – якщо вони затвердіють, потім доведеться поморочитися, розмочуючи їх за декілька заходів, щоб не пошкодити лакофарбове покриття автомобіля.

Після поїздок автомагістралями на високій швидкості оглядайте передню частину авто на предмет решток «збитих» комах і видаляйте їх – можна використовувати ганчірку, змочену розчином автошампуню. Якщо ви проґавили момент, смола і послід можуть засохнути, а рештки комах під палючим сонцем так «засмажуються», що знадобляться спеціальні засоби-очисники для автомобільного кузова. В крайньому разі можете використовувати уайт-спірит (розчиняє фарби і пластик, але може бути небезпечним для гуми), але не інші розчинники: ацетон, бензин або гас – категорично неприйнятні.

Захист ЛКП автомобіля в літній період

Засоби для захисту лакофарбового покриття автомобіля можна поділити на дві категорії: регулярні та радикальні. До перших відносяться різні захисні речовини: автомобільні воски, нанокерамічні покриття і так зване рідке скло. Вони практично не змінюють зовнішній вигляд автомобіля – тільки додають блиску. За винятком нанокераміки – є тимчасовим заходом і через певний час вимагає повторного нанесення.

Автомобільні поліролі та воски – обов’язковий захист

Найпростіший засіб – автомобільні поліролі та воски. Наносити треба регулярно, тому що речовина змивається. Але після нанесення добре захищає від бруду і прилипання всякого сміття, оскільки має гідрофобні властивості. Навіть якщо щось прилипло – під час миття воно відірветься з шаром воску, а не рідного лаку. В принципі, це найбільш базовий засіб, який слід використовувати всім автолюбителям, які дбають про зовнішній вигляд кузова автомобіля і захист його покриття від появи мікровогнищ корозії в місцях мікропошкоджень, викликаних бітумом, смолою, послідом і комахами.

«Рідке скло» – збірний образ

Під «рідким склом» може матись на увазі все що завгодно: від звичайної воскової або силіконової поліролі до кварцового покриття. Силіконова поліроль змивається з часом, так само як і воскова. Силанти – полімерні поліролі, дещо більш стійкі, але теж тимчасові. Найбільш просунутий варіант – двошарові покриття, де як база використовуються кварцові покриття, а вже для їх поверхневого захисту – речовини, що справді містять двоокис кремнію (SiO2) в кількості більше 5%. При цьому верхній шар також потребує періодичного відновлення.

Нанокераміка (на основі діоксиду титану)

До найбільш просунутих регулярних засобів можна віднести нанокерамічні покриття – саме їх використовують для захисту лакофарбового покриття нового автомобіля преміальні німецькі марки. Ці покриття мають в основі діоксид титану TiO2, вирізняються хорошими захисними властивостями і високою твердістю – що проявляється в значних витратах на їх полірування, коли воно знадобиться.

Товщина захисного нанокерамічного покриття, а відповідно, і термін його служби залежать від кількості нанесених шарів. Кожне нанесення збільшує товщину захисту на 0,5-2 мікрона. При цьому кількість шарів практично не обмежена, тому за бажання можна створити покриття, яке захищатиме кузов автомобіля довгі роки. На відміну від воску і «рідкого скла» нанокераміка відрізняється низькою гідрофобністю, тому поверх неї все одно слід наносити віск.

Радикальні захисні засоби для кузова авто

До радикальних заходів можна віднести вінілові й поліуретанові плівки, рідку гуму, а також полімерні покриття. Типи покриттів відрізняються як за ціною, так і за терміном служби, і за ступенем простоти видалення. Основна перевага радикальних засобів – високий рівень механічного захисту. Вони рятують не тільки від органічних забруднень і частинок бітуму, але і від кам’яного «шроту» – що товща плівка, то кращий захист.

Рідка гума – дешево і сердито

Найбільш «м’яким» засобом у цьому ряду є рідка гума: коштує дешево, легко наноситься і зазвичай легко видаляється. Хоча трапляється, що уп’ятьох доводиться віддирати машину цілий день – мабуть, склад наносився на старий і не відполірований попередньо кузов.

Недоліки в рідкої гуми теж є. По-перше, вона створює матове покриття, що не всіх влаштує з естетичного погляду. По-друге, покриття шорстке і до нього легко прилипає бруд. По-третє, під час миття апаратом високого тиску краї покриття легко відриваються на стиках, наприклад, з бамперами або ущільнювачами стекол.

Загалом рідка гума – непогане і недороге рішення, якщо треба обмежений час експлуатувати машину у важких умовах, а потім відносно швидко і безкоштовно повернути їй первісний вигляд. Також можна використовувати для захисту покриття окремих ділянок кузова – наприклад, передка перед далекою поїздкою, порогів, нижньої частини дверей до молдингів (за їх наявності) і т.п.

Плівки – складно, але надійно

Автомобільні плівки бувають вінілові, вони ж ПВХ (полівінілхлоридні). Вініл – це, по суті, пластмаса. Тонкі плівки, приблизно 100 мікронів – відносно недорогі, але погано опираються в разі потрапляння каменів з-під коліс. Краще захищають товсті, до 400 мікронів, плівки, але вони дорогі і в основному застосовуються для локального захисту малих площ на мотоциклах і квадроциклах.

Вінілові плівки бувають двох типів – каландровані та литі. Перші погано прилягають до увігнутих кутів. Зазвичай застосовуються на комерційному транспорті, де важливим є захист, а не естетика. Служить така плівка до трьох років, потім починає відклеюватися. Лита ПВХ-плівка краще прилягає до нерівних поверхонь, служить до 7 років, але вона в рази дорожча. Тому особливого поширення рішення не набуло, що видно по машинах на міських вулицях.

Полімерне покриття – це назавжди

Щодо полімерних покриттів, то вони бувають поліуретанові або полісечовинні. Перші легше наносяться і доступніші за ціною, але другі краще захищають від каменів. Полісечовинні покриття, зі свого боку, діляться на ароматичні й аліфатичні. Перевага останніх у тому, що вони не підлягають впливу ультрафіолету, тому не вицвітають на сонці.

Спільне для всіх полімерних покриттів те, що вони практично не видаляються – хіба що їх можна звести шліфмашинкою разом із лакофарбовим покриттям, а потім перефарбувати машину. Рішення зазвичай має своїх прихильників у середовищі джиперів, оскільки специфічний зовнішній вигляд покриття, що погано поєднується з дизайном «міських» автомобілів, ускладнює їх перепродаж.

Дідівський спосіб

Наостанок порадимо, незважаючи на розмаїття сучасних захисних засобів, не забувати і про такий дідівський спосіб, як використання чохла для автомобіля. Під час тривалої стоянки на відкритому майданчику, наприклад під пансіонатом на курорті, чохол захистить кузов і від їдкого посліду чайок, і від граду, особливо якщо на машині є рейлінги. За відсутності рейлінгів можна підкласти під чохол поролонові валики: два-три на дах, на краї капота і багажника. Тоді під час натягування чохла кріпильними мотузками утворюється пружний тент, здатний захистити навіть від великого граду.

Не відкладайте заходи щодо захисту покриття кузова автомобіля на потім. Краще приділити цьому час заздалегідь, поки автомобіль ще виглядає «як новенький», щоб згодом уникнути дорогого ремонту покриття.