Чи замислювалися ви, чому технологічних лідерів у кожній галузі майже завжди можна перерахувати на пальцях однієї руки? Щоб ми не взяли — електроніку, дизельну паливну апаратуру, трансмісії чи системи приводу — виявимо «велику п’ятірку» світових грандів, а решту вже можна віднести до другого ешелону. Безумовно, наша схильність виділяти із загального ряду однорідних явищ саме п’ять має і психологічну основу — адже рахувати ми всі вчилися у прямому розумінні на пальцях. Але до цього додаються й інші причини.
На наведену тезу можна відразу висунути заперечення — брендів автомобілів налічуються десятки. Та й у кожній конкретній галузі можна знайти підкатегорії, сумарна кількість лідерів у яких буде в рази більша за п’ять. Проте з автомобілями справа не так, як з автокомпонентами. Річ у тім, що автомобіль — це «метапродукт», тобто по суті — «конструктор», до комплектації якого входять системи від низки розробників та виробників. У ньому коробка передач від одного з нечисленних лідерів трансмісійної галузі, гальмівна система від лічених авторитетів у цій темі, паливна від п’ятірки світових стовпів цієї індустрії тощо.
Щодо сегментації на підгалузі, то вона дійсно дозволяє виділяти лідерів у кожній з них, але це ніяк не спростовує загального правила. Чому ж все-таки справа саме так?
Або, переводячи питання в практичну площину — чому практично не можна розраховувати на те, що нам вдасться знайти виробника продукції найвищого класу серед відносно молодих компаній, які не входять до переліку «вищої ліги»?
Щоб розібратися, підемо від зворотного. Припустимо, що перед нами поставлено завдання «з нуля» створити фірму з розробки та випуску тих же приводних ременів, здатну конкурувати за співвідношенням ціни та якості з визнаними брендами першої п’ятірки.
Що таке «школа» і чому її не можна купити
В інженерних колах існує таке поняття, як «школа». Кожне велике бюро досліджень та розробок у різних галузях, від авіабудування (частка власних унікальних рішень виробника в літаках на порядок вище, ніж в автомобілях) до виробництва лакофарбових матеріалів, пишається спадкоємністю поколінь. Мається на увазі, що від старших співробітників до молодої зміни передаються деякі секрети майстерності, особливі підходи, що дозволяють реалізувати отриману в університетах теорію на рівні практичних досягнень.
Давайте уявімо, що у нас є багато грошей, і нам прийшло до голови створити авіабудівну фірму, як то кажуть, на порожньому місці. Ми кинули клич, запропонували високі зарплати, зібрали найкращих випускників профільних вишів і таким чином повністю укомплектували штат розробників. Як ви вважаєте, те, що вони побудують, зможе скласти конкуренцію новим моделям світових лідерів? Добре буде, якщо воно взагалі полетить — бо немає школи. Є мільйон нюансів, яким не вчать ні в яких університетах — просто тому, що фахівці, які володіють цими секретами, надто цінні, і всі вони поголовно розібрані провідними виробниками. Відповідно, для викладання у вишах їх просто немає. Та навіть якби ВИШі й переманювали «найкращих із найкращих» на мільйонні зарплати — їхні знання у відриві від практичного застосування швидко б втратили актуальність.
Таким чином, передова інженерна думка може жити лише у стінах фірми, яка реально створює зразки техніки або її компонентів, що відповідають актуальним вимогам ринку.
Навіть якщо з’являється новий гранд, то копнувши глибше, ми завжди виявимо пайову участь одного зі старих «тузів». Так, наприклад, було з бразильським авіабудівним підприємством Embraer, яке швидко стало одним із лідерів ринку регіональних реактивних літаків — у співпраці з ним засвітилися і Boeing, і Dassault Aviation (виробник французьких «Фальконів» та «Міражів»). Обидва концерни не займалися безпосередньо цією нішею, але були не проти застосувати в ній свої напрацювання.

В автомобільній темі також не доведеться ходити далеко — Tesla, що з’явиласянібито «з нізвідки», виробляє свої машини на заводі Tesla Factory у Фрімонті (Каліфорнія). Фокус у тому, що цей завод, відкритий ще у 1984 році, раніше був спільним підприємством General Motors і Toyota. Звичайно, Tesla принесла на нього певні розробки в галузі акумуляторної батареї та електродвигунів, проте створювати автомобілебудівні потужності з нуля не наважився навіть Ілон Маск. До речі, з ракетобудуванням все відбувається схожим чином, оскільки його компанії передано величезну кількість розробок НАСА.
Тобто очевидно, що якщо школу і можна купити, то цілком. Або принаймні великими «шматками», що зберігають структурну цілісність. Підприємства з виробництва автокомпонентів або їхні великі структурні підрозділи теж нерідко змінюють власників — прикладів тьма-тьмуща на нашому ж сайті за запитом «злиття» або «поглинання» у рядку пошуку. Очевидно, що описаний нами закон «необхідності школи» цим ніяк не спростовується. Як і той факт, що іноді на горизонті з’являються молоді сильні бренди, адже бренд і компанія — це не те саме. За відносно молодою маркою може стояти потужна компанія.
Буває і так, що бренд просто недостатньо відомий широким колам споживачів на конкретних ринках. Наприклад, через те, що освоювати ці ринки він став пізніше за інших. Причиною може бути й вузька спеціалізація. Наприклад, двоє з трьох найбільших виробників ременів та інших компонентів приводу ГРМ та навісного обладнання паралельно випускають величезну кількість продуктів інших категорій. Тому закономірно, що їхня назва на слуху. При цьому ще один з трьох китів цієї галузі — вузькоспеціалізована Dayco, що є провідним розробником систем передачі потужності у двигуні — ніяк не поступається їм в частині свого історичного родоводу.
Хоча сучасна назва Dayco з’явилася «всього-то» сім десятиліть тому, у 1960-му, фактично компанія існує з початку минулого століття.
У 1905 році в штаті Огайо (США) було засновано фірму Dayton Rubber Manufacturing Company (DRMC). З самого початку компанія спеціалізувалася на виробництві приводних ременів для транспорту та промисловості. Саме DRMC у 1921 році запатентувала й почала виробництво зубчастих клинових ременів, а в 1930-ті стала одним із піонерів застосування синтетичного каучуку у виготовленні приводних ременів. До початку 1990-х компанія змогла стати одним із лідерів у своїй галузі. У 1993 році компанія купила підрозділ Pirelli з виробництва аналогічної продукції.

З того часу європейський підрозділ фірми базується в Італії в містах Кьєті поблизу Пескари та Буроло поряд з Турином. Крім того, в Італії розташовуються чотири її заводи. Тут випускають ремені ГРМ, поліклинові ремені, тверді елементи передач — ролики, натягувачі, демпфери. Але список виробничих майданчиків цим не вичерпується, заводи компанії, яких налічується загалом два десятки, працюють у багатьох країнах світу.
Розумні люблять немолодих
Ну й гаразд — давайте у своєму вигаданому експерименті підемо далі, та уявімо, що у нас не просто багато грошей, а дуже-дуже багато грошей. І ми можемо собі дозволити не просто найняти найкращих випускників, а «схантити» найкращих фахівців із профільних компаній — зібрати носіїв ноу-хау. А також скупити патенти та передові технологічні розробки у галузі. Теоретично таким шляхом можна створити міцну компанію, але все одно на освоєння технологій та притирання команди знадобляться роки. А за цей час лідери, заповнивши завдані нами кадрові втрати, все одно підуть далі у своїх розробках. Припустимо, ще через роки ми їх наздоженемо,і тоді виявиться, що наша продукція має бути дуже дорогою — адже нам треба таки почати покривати колосальні витрати.
Очевидно, що такий бізнес-проєкт від самого початку є безперспективним з точки зору фінансової вигоди. Добре, припустимо, що нас взагалі не цікавить вигода — у багатих свої чудасії. І ми зможемо роками продавати запчастини собі на збиток аби вклинитися до числа лідерів галузі. Чи вийде у нас це? Скоріш за все ні. Чому?
Тому що основним споживачем автокомпонентів є автовиробники. Важко знайти приклад компанії, яка була б лідером у своїй галузі, працюючи виключно на ринок запчастин. Це при тому, що його місткість у рази більша, ніж місткість ринку первинної комплектації.
Хоча форсунок, ременів або амортизаторів у світі продається по кілька комплектів на кожен автомобіль, що зійшов з конвеєра, тільки автовиробник може забезпечити великі й передбачувані обсяги замовлення однотипної продукції на роки вперед. Також між конвеєрним постачальником та автоконцерном немає ланцюжка дистрибуції та продажів, складної логістики інших нюансів, що сильно збільшують операційні витрати на одиницю продукції. Тому глобальний лідер афтермаркету, з яким немає справи жоден автогігант, — явище майже неможливе.
Повертаючись до прикладу з Dayco — понад 30 найвідоміших автовиробників вибрали її своїм постачальником. Понад 70% продукції компанії — це ОЕМ-продукти, що постачаються на складальні конвеєри автовиробників. Хоча варто зазначити, що останніми роками частка постачання на вторинний ринок зросла. І велику роль в цьому зіграло розширення асортименту великою кількістю актуальних позицій.В асортименті не тільки ремені, а й «тверді» компоненти: помпи, ролики, натягувачі, демпфери. Асортимент продукції охоплює близько 95% транспортних засобів, що випускаються в Європі. Варто відзначити велике розширення комплектів ременів, що містять насос системи охолодження. Такі комплекти з’явилися у Dayco нещодавно, але сьогодні їх перелік забезпечує вже дуже гарне охоплення.

Репутація дорожча за гроші
Але чому ж жоден автоконцерн не захоче мати з нами справи, якщо ми, не рахуючись з витратами, зібрали все краще і всіх кращих, згребли передові технології та скупили патенти? Тому що для нього критично важливою є власна репутація. А репутація фірми, так само як і окремої людини, залежить, крім іншого, і від того, з ким вони «водяться». Якщо серйозний бізнес починає співпрацювати з тими, кого «звати ніяк», — усе оточення одразу засумнівається у його надійності.
Визнаючи будь-кого як конвеєрного постачальника, автовиробник видає йому свій «знак якості», можна сказати, осяює своїм авторитетом. І автоматично поділяє відповідальність за якість продукції — у тому числі й для вторинного ринку. Якщо допущений до двору ОЕМ-постачальник раптом почне гнати брак на вторинний ринок — це неминуче вдарить по репутації марки автомобілів, на яких стоять деталі виробника з конвеєра. Навіть якщо це деталі з іншого заводу, і в ОЕМ, як і раніше, постачається продукція гідної якості. Тому що ніхто не буде особливо розбиратися, всі просто скажуть: «Погляньте, який неліквід вони ставлять на свої машини — хіба після цього їм можна довіряти?» Та й взагалі, якщо ви когось рекомендували, а він підвів тих, хто довіряє вашому вибору, — це дуже болючий удар по вашій репутації.
Ті, кому вдалося побувати на одному із заводів Dayco, змогли переконатися, що на складах готової до відвантаження продукції поруч знаходяться компоненти, вироблені щойно на одних і тих же лініях, як у коробках Dayco, так і в оригінальних пакуваннях автовиробників — для OES-сервісів. Автовиробники можуть бути впевнені в тому, що кажучи ім’я Dayco, вони однозначно набирають бали в очах досвідчених автолюбителів, які знаються на брендах запчастин. Виходячи з цього, ми розуміємо, що регулярна роздача автовиробниками різних звань та нагород своїм постачальникам — зовсім не порожня корпоративна ритуальність.

Відзначаючи того чи іншого постачальника, автоконцерн вкотре наголошує — у публічному полі, що важливо — свою прихильність до того рівня якості, з яким продукція цього постачальника асоціюється. Та, як уже було сказано, — публічно бере на себе відповідальність за власний вибір. У сучасному світі акціонерного капіталу все взаємопов’язано — наіндекс довіри до акціонерної компанії, а отже, й котирування її цінних паперів впливає інформація щодо її ключових контрагентів. Якщо постачальник вашої компанії припустився помилки й різко пішов униз — це кидає тінь і на вас. Значить, у вас проблеми з управлінням ризиками — ви заздалегідь не роздивились ознак зниження надійності постачальника і,відповідно, могли підвести своїх клієнтів.
Коли три заводи Dayco другий рік поспіль відзначаються нагородою General Motors «Supplier Quality Excellence Award 2020» — це не просто взаємні реверанси партнерів. Відібрані GM постачальники виділилися тим, що, згідно з офіційним повідомленням, перевищили вимоги автовиробника щодо і без того суворого набору критеріїв якості. А це своєю чергою надало GM інноваційні технології та можливість забезпечувати ще більш високу якість своїх автомобілів.
Так само і Ford присвоїв Dayco престижний сертифікат Ford Q1, яким виділяються постачальники рівня Tier1 — це ті, що демонструють досконалість, дослівно, «що виходить за межі вимог технічних специфікацій (сертифікація ISO/TS), і відповідають вимогам автовиробника до логістики, організації системи менеджменту якості та виробничих процесів». Такими заявами у світі великих корпорацій просто так не розкидаються.
До речі, саме для Ford компанія Dayco розробила, напевно, саме приголомшливе на сьогодні рішення в області ременів — ремінь воливній ванні Belt-in-Oil (BIO)для заміни ланцюгового приводу ТНВД для 1,8-літрового двигуна Lynx (широко використовується в різних автомобілях Ford — FOCUS, C-Max, S-Max, Mondeo, Galaxy, Tourneo Connect та Transit Connect).
Завдяки спеціальному двошаровому покриттю зубів ременя та унікальному складу гумової суміші вдалося знизити кількість шкідливих викидів та рівень шуму системи двигуна, одночасно підвищивши його енергоефективність. З 2008 року автомобілі з удосконаленими двигунами пішли у серійне виробництво. Сьогодні комплекти ременів у олійній ванні Belt-in-Oil (BIO) займають одну з провідних позицій на вторинному ринку автокомпонентів.

Звичайно, Belt-in-Oil — не єдина технологія Dayco, яка точно займе своє місце в «залі слави» конструктивних рішень двигунобудування. Наприклад, зі зростанням потужності компактних дизелів, оснащених системою Common-Rail із тиском упорскування понад 2000 бар та розподільчою системою з двома валами, механічні навантаження на ремінь дуже сильно зросли. Для приводу таких моторів у Dayco розробили ремені HT (абревіатура hight tenacity — висока чіпкість).
Сам ремінь HT, виготовлений з нових полімерів, має хитро переплетений корд і міцну вставку зі скловолокна з високим значенням пружності. Зуб ременя захищається накладеною на тканину плівкою ПТФЕ (політетрафторетилен). Завдяки новій технології вдалося підвищити стійкість ременя до зношування при взаємодії зі шківами (у тому числі на бічній частині зубів). Також вдалося обмежити бічний знос, викликаний контактом боковини ременя з фланцем шківа, й при цьому забезпечити необхідну міцність із великим запасом. Впізнати ремені HT можна за внутрішнім покриттям білого кольору — це і є та сама плівка ПТФЕ. Розробники з гордістю називають ці ремені «вінцем створення асортименту Dayco». І навіть дали їм оригінальне прізвисько — «Біла королева». Про інші розробки та особливості продукції Dayco читайте на нашому сайті за посиланням https://carway.info/ru/brendy/dayco

Звичайно, інженери Dayco — хоча вони часом і «заглядають у майбутнє» автомобільних технологій — не могли передбачити, що ми використовуємо їхню компанію як приклад із розглянутої теми.
Проте висновок напрошується такий: справжніх королев та королів не може бути багато. «Блакитна кров» тільки успадковується, її не можна купити ні за які гроші. Зате, на щастя для нас, результати діяльності фірм з благородним походженням доступні в будь-якому пристойному магазині запчастин за цілком розумною, з урахуванням їхньої високої якості,ціною.